Правила педагогіки взаєморозуміння і співпраці
1. Відмовитися від звички часто, з натиском підкреслювати здібності одних і неуспіхи інших.2. Відмовитися від прямого протиставлення дітей один одному.
3. Не сварити при всьому класі. Розмовляти частіше віч-на-віч.
4. Помічати навіть найменші успіхи «слабких», але не підкреслювати це різко, як щось несподіване.
5. Називати всіх на ім’я й добиватися цього від дітей при звертаннях одне до одного.
6. Постійно підкреслювати, що взаємини в класі повинні визначатися не тільки успішністю, а й тими добрими справами, які людина зробила для інших.
7. З класу в клас виховувати розуміння того, що здатність до хорошого навчання – лише одна з численних позитивних властивостей особистості.
8. Частіше розмовляти з замкненими, «нецікавими» учнями. Адже поведінка дітей багато в чому має наслідувальний характер. І, коли вони бачать, як учитель про щось говорить із їхнім однокласником, вони також починають виявляти інтерес до цього «нецікавого».
9. Обережно ставитися до жіночої гордості й чоловічої гідності.
10. Усе, що відбувається з учнями, приймати всерйоз. Ми часто схильні повчально говорити їм: «Дурниці. Це минеться». Але ж те, що в порівнянні з нашим життєвим досвідом «дурниці»,- для них серйозно.