Шевченкініана

Про проведення заходів з підготовки та відзначення 200-річчя від дня народженняТ.Г.Шевченка

"І слово, і пісня живуть на землі Кобзаря" (04.03.2014 р.)

Стежками великого Тараса

Учні 7-Б класу зібралися 5 листопада 2013 року , щоб уклонитися великому українському Пророкові – Тарасу Григоровичу Шевченку. Виховна година «Стежки, якими ходив Тарас» дала можливість учням згадати життєвий і творчий шлях Великого Кобзаря. Почуття гордості за свій народ, за його талановитого сина переповнювало дітей:
У росяні вінки заплетені суцвіття
до ніг тобі, титане, кладемо.
Ми чуємо тебе, Кобзарю, крізь століття,
тебе своїм сучасником звемо.

Пізнаваймо Шевченка!

Пізнавати Т.Шевченка можна все життя. Щоб глибше осягнути його творчість 8-Б кл. провів для учнів 6-8 кл. літературну вікторину «Життєвий та творчій шлях Шевченка» , що супроводжувалася змістовною презентацією та читанням віршів Кобзаря. Діти із задоволенням відповідали на питання вікторини, демонстрували свої знання біографії та творчості великого митця. Кращим знавцем творчості Т.Шевченка було визнано ученицю 7-Б класу Жаврід Маргариту.  Тож пізнаваймо і далі творчий геній Т.Шевченка.

Народні усмішки про Т.Г.Шевченка 
 На балу
 На якомусь балу Шевченко розговорився з одним із служників і, захопившись, не помітив, як до нього підійшов сам канцлер, звичайно, із свитою. Підійшов тай каже: - Цікаво, про що бреше цей піїта? Шевченко схилив голову і голосно відповів: - Говорю про доброту царя-батюшки і про вашу далекозіркість, ясновельможний пане... Краще посередині Помер якийсь міністр. Скрізь велись теревені про майбутні похорони і, чи буде на похоронах цар-батюшка. А коли буде, то де йтиме: перед труною небіжчика чи за нею. Спитали про це у Шевченка. - Краще всього, - була відповідь, - щоб цар-батюшка опинився якраз посередині... Навколо смерті Якось Тарас Григорович у розмові із задушевним другом зізнався, що бажає царю-душителю ще трошки пожити. -Як це так? Ненавидиш і бажаєш життя? – здивувався друг -Що ж тут незрозумілого? – перепитав Шевченко. – Якщо цар, дай Боже, здохне, то я теж не стримаюсь і помру від радощів... Різні суждення Поліцмейстер до Шевченка: - Ну хто читає твою мазанину? Навіть наш цар-батюшка не розуміє опуси, які ти звеш віршами... - Тож мені байдуже, хоча й не дивує, - відповів незламний Кобзар. - Мене здивувало б, якби цар та й зрозумів мої вірші... Проте, я кинув би писати, сам собі поламав би руки, щоб не писати, якби довідався, що мене не розуміє мій народ!