Філолог

29 квітня 2013 р.

24 квітня 2013 р.

23 квітня 2013 р.

"Дім на горі"

Найяскравішим прикладом української «химерної прози» є роман-балада Валерія Шевчука «Дім на горі». Створювався він у 1966—1980 рр., а вийшов у світ 1983 р.

Цікавою є історія написання. Ось як розповідає про це сам В. Шевчук: «Книжку "Дім на горі" я писав мовби з кінця, тобто з другої її фольклорно-фантастичної частини "Голос трави". Писалася вона поволі: спершу одне оповідання, котре я відкладав убік —хай вилежиться, тоді друге й так далі. Мав щастя, що мене ціле десятиліття не друкували, отож міг собі дозволити таку розкіш—не поспішати. А коли згодом переглянув усі ті оповідання, побачив, що вони утворюють певну цілість. І от вона собі лежала, я відчув, що чогось їй бракує. І дописав тоді першу частину—роман-преамбулу, що, власне, дав назву цілій книжці—"Дім на горі". Тим самим у творі розлилась часова перспектива, увиразнились елементи притчі, що промовляє до нас не якимись силогізмами моральних повчань, а художніми образами, котрі не потребують логічних коментарів».

Отже, твір складається з двох частин: повісті-преамбули «Дім на горі» і другої частини, яка має назву «Голос трави. Оповідання, написані козопасом Іваном Шевчуком і приладжені до літературного вжитку правнуком у перших» і об'єднує 13 оповідань.

Українська "химерна література"

Химерна проза — значний за обсягом прозовий твір, у якому розповідається про неймовірні події, де реалістичне поєднується з фантастичним, умовним; засоби іронії, гротеску, театральності - з елементами фольклорної та міфологічної поетики. У "химерних" творах відбуваються дивовижні метаморфози з персонажами, зміщення подій у часі й просторі.
Ознаки химерної прози:

Використання міфів.
Міф не має хронотопу
Присутність химерних образів.
Межу між світом реальним та ірреальним стерто.

Яскравими представниками химерної прози є: Володимир Дрозд ("Ирій", "Білий кінь Шептало"), Валерій Шевчук "Дім на горі", В. Земляк ("Лебедина зграя").