Народилася Катерина Білокур 1900 року — всі буремні події й перипетії епохи припали на її молодість і зрілість. Доводилося багато і тяжко працювати, грошей у селі люди практично не бачили — був у основному лише обмін товарами. Місцевий мешканець Микита Тонконіг, який мав водяний млин, тримав у селі народний театр. Він попросив Катерину Білокур зробити декорації... Катерина також грала на сцені його театру — молодиць, героїнь класичних творів (Наталку Полтавку, Наймичку і т. д.). Пізніше цим театром зайнялося подружжя вчителів — Іван та Ніна Калити. Художник-аматор дав талановитій дівчині, яка дуже хотіла малювати, перші знання — як грунтувати полотно, створювати фарби і т. п. Пензлики Катерина робила з вишневих гілочок, до яких прив’язувала котячий пух або куряче пір’я. Саме такими пензликами можна було досягати якнайтонших ліній. Батько порадив доньці навчатися у місцевого іконописця...
Одного разу Катерина Білокур написала листа Оксані Петрусенко, талантом якої захоплювалася, і поклала в конверт свій малюнок — зображення гілочки калини. Співачці дуже сподобався той малюнок, вона була здивована... Оксана Петрусенко повідомила фахівцям Будинку народної творчості у Полтаві, що в глибинці живе надзвичайно обдарована художниця, просила поїхати до Богданівки. Представники Будинку народної творчості побували в Катерини Білокур і відібрали її картини на виставку, яка відбулася у Полтаві 1940 року.
На полотна художниці з Богданівки звернув увагу відомий мистецтвознавець Василь Нагай. Він особисто поїхав додому до Катерини Білокур і відібрав найкращі її картини для Києва — у Музей декоративно-вжиткового мистецтва. Там сьогодні зберігається найбільша колекція творів знаменитої художниці з Богданівки.
Немає коментарів:
Дописати коментар