І діти, як ті птахи восени,
Порозлітаються у вирії в житті.
І хіба знає хтось, що їх чекає?
Що буде після парти, що спітка?…
Дзвінок останній пролунає скоро,
Хвилин нудних уроків вже кінець,
Але насправді кожен учень знає,
Що їх чекатиме лише добра вінець.
Бо мріють, бо чекають, не діждуться,
Коли вже вийдуть із під крил батьків.
Батьків і вчителів, що відгукнуться,
Не раз в перетині оцих рядків, життів.
Останній дзвоник, добре його чути,
Але у скронях сум чомусь у всіх,
Бо шкільні роки учням не забути,
Бо не забув ніхто шкільних ще днів.
Немає коментарів:
Дописати коментар