Гравці поділяються на дві групи і утворюють два кола, одне всередині другого. Ті, що у внутрішньому колі, сидять на стільцях, а інші стоять за ними. Один з тих, що сидять, починає гру, кидаючи хустку кому-небудь з внутрішнього кола, і при цьому вимовляючи яке-небудь слово. Той, кому кинута хустка, повинен відповісти йому теж словом, але протилежним за своїм значенням, наприклад: “холодно – жарко”, “швидко – поволі”, “тихо – голосно”. Відповісти треба одразу і тут же кинути хустку кому-небудь з внутрішнього кола, сказавши нове слово. Коли ж хтось не зуміє відразу ж відповісти, йому доводиться мінятися місцями з тим, хто стоїть за його спиною, передавши йому хусточку. Той, хто одержав хустку, продовжує гру новим словом.
Гравці сидять у колі. Один з них кидає будь-кому м’яч і одночасно з цим називає який-небудь склад, наприклад: “ка”. Той, хто ловить м’яч, додає склад, щоб вийшло певне слово: “ка-ша”, “ка-мінь” тощо. Цю гру можна провести ще й так: той, хто кидає м’яч, називає яку-небудь професію, наприклад, “редактор”, а той, кому кинуто м’яч, повинен назвати річ, що стосується даної професії, наприклад: “книжка”, “газета” тощо. Може бути і важче завдання, наприклад, сказати риму. Виконати його вмить, звичайно, важко. Тому той, хто кидає м’яч, сказавши слово, до якого слід дібрати риму, лічить до п’яти, а той, хто впіймав його, повинен протягом цього часу дібрати до сказаного слова риму.
