"Ніч яка місячна" ("Виклик")

   Вірш "ВИКЛИК" Михайло Старицький написав у рідному селі Кліщинці, чекаючи на кохану дівчину. Михайло та його троюрідний брат Микола Лисенко не цуралися простих селян і при нагоді ходили на сільські вечорниці. Там 21-річний Михайло й побачив надзвичайно вродливу дівчину Степаниду...
     Кілька наступних вечорниць Степанида не приходила, і Михайло дуже сумував за нею. А потім не витримав і пішов до неї додому та попросив у її батька дозволу про зустріч. Біля Сули під вербами парубок чекав дівчину, а в голові спливали віршовані рядки:
Ніч яка, Господи! Місячна, зоряна:
Ясно, хоч голки збирай...
Вийди, коханая, працею зморена,
Хоч на хвилиночку в гай!

Зі Степанидою Михайло таки зустрівся та освідчився їй. На жаль, почуття не було взаємним: дівчина зізналася, що вже засватана. Тому й перестала ходити на вечорниці...

   Сьогодні чи не кожен пісню "Ніч яка місячна, зоряна, ясная" виконує саме в такому варіанті. Хоча в оригінальному творі Старицького під назвою "Виклик" вона звучить так: "Ніч яка, Господи, місячна, зоряна". У редагуванні пісні лише звинувачують більшовиків (наприклад, у відомому фільмі "В бій ідуть лише старики" пісня прозвучала саме в такому атеїстичному варіанті), інші дослідники схиляються до думки, що пісню підкорегував сам народ. Також у більшості джерел вказується, що музика до цієї пісні – народна. Хоча насправді "Виклик" поклав на музику Микола Лисенко.